Інтернет-залежність vs. Незалежність

Блоґ: Олег Рой

Кількість людей в світі постійно зменшується. Ні, я не буду зараз писати про погану екологічну ситуацію, вплив сонячного випромінювання, чи погану демографічну ситуацію.
Новою проблемою є інтернет-залежність. Все більше людей ловить всесвітнє павутиння, змушуючи їх абстрагуватись від реального життя. Мимоволі згадується анекдот:
При прийомі на роботу начальник відділу кадрів запитує кандидата:
— Ви «Вконтакті» зареєстровані?
— Так.
— Наступний.
Велике різноманіття соціальних мереж, а також вплив інтернету на маси настільки великий, що вони, готові робити все по Інтернету. Мабуть, якби в Інтернеті можливо було би втамувати голод, то і це би робилося «не отходя от кассы».
Інтернет-залежність також впливає і на нашу з вами незалежність, вибачте за тавтологію. Адже зараз, більшість невдоволених діями влади людей можуть просто залишити свої обурені коментарі під якоюсь новиною, чи черговим «мудрим» законопроектом або організувати онлайн-зустріч. Наприклад:
«Давайте висловимо невдоволення діями влади»
Умови прості: о 12-ій годині закидаємо спамом сторінку якогось депутата. Чи таке: (Прийшло мені 31 грудня в одній з соціальних мереж):
«Давайте проігноруємо Новорічний виступ президента».

Отак проігноруєте ви його, а він вас потім не раз проігнорує, але вам від того краще не буде.

Шукаймо ефективніші методи піклування влади про народ.

25 коментарів

Сміливо!
Як мене, зараз боротися із інтернет-залежністю непросто, адже для того, щоб почати «лікування», потрібно насамперед визнати, що ти «хворий»… А зараз кожен годинами, а то й днями сидить в тому самому контакті і на будь-які докори каже :" Що?! Ні, це не залежність"!, і в той же момент правою рукою клацає мишкою, а у лівій тримає бутерброд… )))

знаєте, що парадоксально? що проблему цієї залежності ми обговорюємо все в тому ж інтернеті)

теж про це подумала… однак погодьтеся, що користування інтернет-ресурсами та інтернет-залежність — різні поняття. головне вчасно побачити і не переступити межу.

от нині я, напевно, межу переступила, бо безвилазно сижу в неті з 10 ранку…

А чому саме ми обговорюємо в Інтернеті? Тому, що зараз то і на вулицю не сильно людину витягнеш… В Інтернеті «тепліше»…

Дуже доречне питання порушили в цьому блозі!
Інтернет-залежність дійсно охоплюж все більшу кількість людей…
Погляньте, майже вся молодь сидить на всім відомих сайтах і не хоче вийти, прогулятися зимовими вечорами… Ба, навіть на різдвяні свята нікого не витягнеш з дому.Аргументація «Вдома тепло, інтернет є — а що ще треба?»Мені реально страшно стає від таких закидів моїх знайомих, друзів… Все комп'ютеризується, механізується — і про творчість, про звичайне живе спілкування й мова не йде…
Лячно подумати, що чекає на наших діток…

Ба навіть скажу вам більше: парадокс ще й в тому, що люди, які пишуть, що їм страшно, що їм бракує живого спілкування, що навіть у Різдвяні свята ніхто не хоче вийти прогулятися, зазвичай самі лінуються підняти свою пяту точку, щоб зробити собі добре-елементарно прогулятися і потеревенити.

А ще одна проблема яка тут же випливає — неграмотність! Мені здається, що скоро ми будемо, навіть, в реальному житті спілкуватися максимум смайликами…

думаю, ні, аж до того не дійде, природа візьме своє — і введе якусь протидію…
яку — поки що не знаю :(

це в чий город був камінь?

Населення світу постійто збільшується!!! Це в Україні воно зменшується… І причина тут скорше не в Інтернет-залежності, бо це зазвичай властиво підліткам, які на зростання населення не можуть впливати. Молодь 25-30 років, які і забезпечують народжуваність, такої залежності не має (з винятками), тому що на час, коли вони були підлітками, Інтернет був важкодоступний і дорогий.
Причина скорочення населення у спаді економіки, невпевненості молодих сімей у майбутньому, ненадання державою задекларованих гарантій і теде.
Так що проблема Інтернет-залежності — це проблема майбутнього. Коли теперішнім підліткам стане по 25, чи захочуть вони створювати сім'ї?

Для нас створено комфортні, зручні умови для існування он-лайн. Більше того, в нас з'явився інструмент для створення власного світу, кожен тепер творець, а це дуже велика спокуса. Спокуса, котра затягує, даючи ілюзію всемогутності, реалізованості, потрібності, та навіть дружби і любові. І за умови браку таких складових в реальному житті звісно багато хто буде втікати в інтернет, де можна хоч і сурогатом та задовільнити свої потреби. Тут же можна бути таким, яким хочеш, головна роль у власному театрі гарантована, було б лише бажання) А якщо щось раптом піде не так, можна видалити, видалитись, зарееструватись на інших сайтах, так би мовити «почати нове життя», «отримати другий шанс» і т.д. Чому б не зробити цього в реалі?… Лінь, страх, пошук легких шляхів, все та ж втеча.
на цю тему s-vyshynsky.vkursi.com/1270.html
Гадаю, така залежність це неминучність нашого «високорозвиненого» існування, вона звісно мине, я в цьому переконана, але будуть нові залежності, доки людина буде невдоволена реальністю. Така залежність — це мабуть наслідок прагення до особистої незалежності, просто не тим шляхом. Зараз чомусь не приходить у голову вирішення проблеми… можливо освіта… Ця тема — такий значний підкоп у велику могилу

ТА так, завжди є і буде куди втікати. Коли не було Інтернету, це були книги, кіно.

Власне, що можна відзначити — і що відзначалось і давніше — книги і, зокрема, художня література — це перший прояв віртуальності, один із видів віртуальної реальності, хоча і слабший, оскільки вимагає від людини потужної інтеракції (читання, мислення, фантазія), на відміну від Інтернету, кінематографу, комп'ютерних ігор тощо, котрі фантазію підмінюють готовими матеріалізованими образами.

ми, значить, вже давно втікати почали? і все спрощуємо дорогу до втечі?

Процес став масовим після винайдення та впровадження друкарства — проте перші витоки все-таки у винайденні писемності та перетворення її на засіб індивідуальної комунікації (не тільки листування, але й записані художні твори, трактати тощо), тобто в добу Античності. Поява літератури (головно світської) в широкому сенсі слова — перший крок до віртуалізації дійсності.

Втікають в нет від реальності слабкі. Сильні — живуть.

я є інтернет-залежною. Каюсь. В інтернеті я викладаю свої думки. В соціальних мережах я знаходжу потріьних людеЙ, налагоджую контакти. Я купую речі через нет. Я певною мірою реалізовую себе тут. Пишу для певних інтернет видань, отримую порпозиції щось написати од інших (правда, чесно кажучи, писанина мені наразі важко дається)) Це погано? Думаю, ні. Зрозуміло, коли людина проводить цілий день в чатах чи он-лайн іграх- це хвороба. Але то інша розмова.

звісно це не погано, ми рухаємось вперед, розвиваємось, і маючи можливість зробити всі справи швидко і «невідходячи від каси» навряд будемо писати пером при свічці листи, маючи електронну пошту. було б нерозумно відмовлятись від великих переваг, які надає нам комп'ютеризація взагалі! головне аби при нашій вседіяльності он-лайн ми з вами не забували про те, що кров тече нашим тілом, а не інтернет-кабелями)і не розівчились жити без цього, аби ще могли усвідомити своє існування поза віртуальністю.
це стосується і всіляких он-лайн зустрічей для прояву невдоволення діями влади тощо. де люди проводять багато часу — там зустрічі і організовуються, все закономірно, та і можливість пообурюватись сидячи зручно за чашкою чаю приваблює багатьох)

думаю, що соцмережі, інтернет загалом — це така річ, якою треба вміти користуватися. це як ігри з вогнем. в один момент може гріти, а якщо все закинути, то згориш сам і решта буде потерпати. мені доводилося уже декілька разів брати інтервю в контакті. як у знайомих людей, так і незнайомих. не рахую коментарів, потрібних для ілюстрування публікації. а зустрічі, новини — це одне з джерел інформації. плюс вихід на організатора знайчно спрощується. тут журналісти мене зрозуміють. тому нет із його соцмережами — таки палка із двома кінцями)

У тебе в основному робота в інтернеті, а не просто «просиджування штанів»… Це трошки інше)

надто розмита та межа між силою і слабкістю…

Я про те, що можна користуватись нетом, але не бути від нього залежним. Бути сильним і жити.

я залежна, визнаю, але лікуюсь-зменшую час проведений тут…
а ще мій комп мені допомагати почав — перегрівається-і сам вирубується = це знак, йди на вулицю подихати свіжим повітрям і здибатися з друзями в реальному житті!

Молодец Олежка! С тобой в унисон глаголят П. Лазерфельд и Р. Мертон:
«Гражданин может быть доволен своим высоким уровнем информированности, не замечая своей оторванности от принятия решений и действий. Короче говоря, он воспринимает свои вторичные контакты с миром политической реальности – чтение, прослушивание, размышление – как некое замещающее действие. Он делает ошибку, отождествляя знание о проблемах дня с действиями в отношении них. Его совесть абсолютно чиста. Он находится в курсе дела. Он информирован. Он имеет массу идей о том, что должно быть сделано».

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте